Авторська стаття: Проблеми формування громадянського суспільства в Україні у період незалежності. Соціально – психологічний аспект

Проблеми формування громадянського суспільства в Україні у період незалежності. Соціально-психологічний аспект.

Нині досить актуальною темою є питання формування громадянського суспільства в Україні. Відомо, що в ст.1 Конституції України закріплено, що Україна – правова держава.

Варто зазначити, що громадянське суспільство є первинним, саме воно є підставою для формування правової держави.

Таким чином, виходячи з положень Конституції України, можна стверджувати, що українське суспільство – громадянське. Проте, на мою думку, це не відповідає реальності. То ж розглянемо в чому полягають проблеми формування громадянського суспільства в Україні з точки зору соціально – психологічного аспекту:

• Нездатність українців на рівні свідомості до закріплення думки, що ми дійсно здатні до інсталяції громадянського суспільства в нашій державі;
• Неусвідомленість українським народом тієї соціальної цінності, яку несе громадянське суспільство для подальшого розвитку держави;
• Відсутність в межах держави умов, що є необхідними для формування громадянського суспільства.

Основним показником дієвості громадянського суспільства є гарантоване ним забезпечення прав і свобод людини, які визнані вищими загальнолюдськими цінностями. Це випливає з передумов формування громадянського суспільства. Однак, на превеликий жаль, на сьогоднішній день ми не маємо змоги стверджувати, що в Україні забезпечується дотримання прав і свобод людини і громадянина, – виключно на папері.

Тому, перш за все, для формування громадянського суспільства, соціум має пересвідчитися в своїй спроможності до цього. Він має бути налаштований на зміни, адже набуття суспільством статусу «громадянське» веде до численних змін. Насамперед, це – зміни соціального, психологічного та політичного характеру.

Також для громадянського суспільства необхідна наявність «середнього класу», який став би основою суспільства, здатного до лобіювання своїх інтересів перед державою. Адже, громадянським може називатися суспільство, спроможне бути обмежувачем державної влади. Воно перетворює державу на інструмент розвитку суспільства, а не навпаки.

Варто також зазначити, що суспільство не може розвиватися, якщо не ставить перед собою великої мети. Проте, очевидним є те, що неможливо досягти великої цілі поодинці. Для цього, по – перше, має бути певний ступінь згуртованості людей, що здатні відмовитися від власних принципів задля спільної мети. Але, згідно із дослідженнями відомого українського етнолога та громадського діяча – Павла Чубинського, український народ на ментальному рівні не схильний до об’єднання. А по – друге, це – високий рівень політичної, правової та духовної культури у «борців за майбутнє свого суспільства».

Загалом, аналізуючи події в історії незалежної України, певні спроби вже були, але закінчились вони лише тимчасовим успіхом. Справа в тому, що для формування основних інститутів громадянського суспільства необхідно, щоб були сприятливі умови. Їх забезпечує саме суспільство через державу і всупереч їй. Через державу – прийняттям необхідних законів, формуванням демократичних структур, суворим дотриманням державою загальноприйнятих демократичних норм і процедур. Всупереч державі – утворення у рамках Конституції противаги у вигляді незалежних суспільних організацій і засобів масової інформації, функціонуванням масових демократичних суспільних рухів. Проте, так склалося, що в Україні влада та суспільство – це два суб’єкти, що існують паралельно і зустрічаються лише двічі на 5 років – на парламентських та президентських виборах. І тому, коли держава не дотримується своїх обіцянок, виникають палкі суперечки між владою та суспільством. І інколи, наприклад, як українці в листопаді – грудні 2004 р., суспільство намагається будь – якими засобами звергнути поточну владу для встановлення нового режиму, нової ідеології, що є більш прогресивною та перспективною. І вони мають на це повне право, спираючись, вже навіть, на демократичні принципи, що були сформовані в США ще в 1776 р. Один з них стосувався того, що «влада формується для захисту спільних інтересів, охорони й безпеки народу, нації й громади. Коли ж влада не відповідає цим завданням, то більшість громади має безсумнівне невід’ємне й непорушне право зреформувати, змінити або скасувати її в спосіб, який вважатиме за такий, що найбільше відповідає бажанню народу».

Тож, перш ніж прагнути до формування громадянського суспільства, український соціум має зрозуміти, що для реалізації такого бажання йому потрібно докорінно змінити величезну кількість речей всередині себе. Наприклад, це – світогляд, правосвідомість та праворозуміння. А також це – народний дух, який здатний надати суспільству сил, як моральних, так і фізичних, що спершу призведе до об’єднання, а в подальшому – до досягнення своєї цілі!

Майнарович Віталій Володимирович

Студент юридичного факультету,

Київський національний університет 

імені Тараса Шевченка

© Майнарович В.В. 2011