Деякі особливості функціонування інституту філій та представництв в України
Становлення товарно-грошових відносин у ринковій економіці, суспільний розподіл праці, необхідність включення до цивільного обороту майна держави, кооперативів, громадських та ін. організацій зумовило появу інституту юридичної особи. В умовах соціального та економічного розвитку виникла необхідність наділення юридичної особи правом розширяти межі своєї діяльності.
Однією з таких можливостей можна вважати право юридичної особи створювати відокремлені підрозділи, якими згідно з ст. 95 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) є філії та представництва.
Попри ту важливість, яку відіграють відокремлені підрозділи в функціонуванні юридичної особи, в науковій літературі не приділяється значна увага даному питанню. На підставі цього ми вважаємо дослідження філій та представництв актуальним.
Чинним законодавством України передбачено визначення понять «філії» та «представництва». Зокрема, ст. 95 ЦК України визначає, що філія – це відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій, а представництво – відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцем знаходження та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи.
Варто зазначити про схожості та відмінності між філією та представництвом. Основними спільними рисами є наступні: а) відокремлений підрозділ юридичної особи; б) розташований поза місцем знаходженням юридичної особи, яка їх відкрила; в) відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ); г) наділяються майном юридичної особи, що їх створила; ґ) діють на підставі положення, затвердженого юридичною особою, що їх створила; д) інформація про філії та представництва повинна бути зазначена в установчих документах юридичної особи тощо.
Відмінності між філіями та представництвами чітко простежуються в обсязі їх повноважень. Філія здійснює всі або частину функцій юридичної особи : філія може об’єднувати структурні підрозділи юридичної особи (цехи, дільниці тощо), що виготовляють продукцію, надають послуги тощо. В той час, представництво, як відокремлений підрозділ, здійснює захист та представництво інтересів юридичної особи, зокрема, організовуючи ведення переддоговірної та договірної роботи, налагоджуючи партнерські зв’язки тощо. Проте, відразу потрібно відмітити, що філії чи представництва не створюються як юридичні особи, і тому не можуть самостійно нести відповідальність за свої зобов’язання. Тому слід мати на увазі, що стороною в справі є юридична особа, від імені якої діє відокремлений підрозділ, і стягнення здійснюється господарським судом з юридичної особи або на її користь. Зокрема, в Постанові Вищого Господарського Суду України від 12.04.2007 № 16/466 зазначалося, що «філія не володіє статусом юридичної особи, і тому не може бути стороною у справі».
Згідно з ст. 64 Господарського кодексу України (далі – ГК України) юридична особа самостійно визначає свою організаційну структуру. Так само відповідно до листа ДПА № 4816/6/29-0116, окрім відокремлених підрозділів (філії, представництва), юридична особа може створювати структурні підрозділи (управління, служби, відділи тощо). Саме з приводу цього повноваження юридичної особи на практиці виникають проблеми. Справа в тому, що керівні органи юридичної особи не завжди чітко розуміють різницю в правовому положенні відокремленого підрозділу та структурного підрозділу. Різниця полягає в тому, що відокремлені підрозділи, напр. наділяються майном юридичної особи, можуть мати рахунок (рахунки) в установах банку тощо, в той час як структурні підрозділи не мають відокремленого майна, не мають рахунків в банках і не здійснюють жодних фінансових операцій. Це дає підстави стверджувати про повністю різний обсяг повноважень структурних та відокремлених підрозділів.
Зазначимо також про процес створення відокремленого підрозділу. Для початку орган управління юридичної особи повинен прийняти рішення про створення відокремленого підрозділу та затвердити положення про нього, що, виходячи з положень статті 95 ЦК України, є обов’язковою передумовою для створення філії чи представництва.
Також юридична особа має видати довіреність керівникові відокремленого підрозділу, який фактично здійснюватиме усі дії від імені юридичної особи.
Що стосується необхідності державної реєстрації відокремленого підрозділу, то юридична особа вправі створювати вищезазначені підрозділи без створення юридичної особи. Це свідчить про те, що відкриття зазначених підрозділів не потребує державної реєстрації. При цьому юридична особа повідомляє про відкриття філії чи представництва орган державної реєстрації шляхом внесення додаткової інформації в свою реєстраційну картку. Проте саме на цьому етапі створення відокремленого підрозділу на практиці виникають проблеми. Де-юре юридична особа не повинна реєструвати філію/представництво. Відомості про відокремлений підрозділ обов’язково мають міститися в установчих документах юридичної особи.
Звідси і випливає, що у випадках, коли рішення про створення приймається після прийняття установчого документу, виникає необхідність корегувати сам установчий документ. А це здійснюється в межах процесу внесення змін до установчих документів юридичної особи, який регулюється ст. 29 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15 травня 2003 року (далі – ЗУ «Про державну реєстрацію»). І лише після внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) філія чи представництво вважається таким відокремленим підрозділом, що функціонує на законних підставах.
На підставі вищезазначеного можна зробити висновок, що процес створення відокремленого підрозділу є досить складним сьогодні. Для вирішення цього питання та інших, зазначених вище, ми хочемо запропонувати свої пропозиції: по-перше, щодо спрощення процедури державної реєстрації відокремленого підрозділу юридичної особи, а, по-друге, щодо уточнення повноважень зазначених підрозділів на законодавчому рівні. Зокрема, ми пропонуємо наступне:
- доповнити ст. 29 ЗУ «Про державну реєстрацію» частиною 16, в якій закріпити спрощений порядок внесення змін до установчих документів у зв’язку зі створенням відокремлених підрозділів;
- доповнити главу 7 підрозділу 2 розділу II книги першої ЦК України додатковими статтями про уточнення повноважень відокремлених підрозділів, що сприяло би чіткішому регулюванню правового положення вищезазначених підрозділів юридичної особи.
Вищенаведені пропозиції з конкретизації положень ЦК України та ЗУ «Про державну реєстрацію» неодмінно позитивно вплинуть на функціонування інституту філій та представництв в Україні, а також слугуватимуть подальшому залученню їх до діяльності юридичної особи.
Майнарович Віталій Володимирович
студент юридичного факультету
Київського національного уніеерситету
імені Тараса Шевченка
Немає коментарів:
Дописати коментар